У митця вона – зимова, студена, вечорова, у сніговій заметілі, коли вечір колір свій міняє “з багряного на синьо-фіалковий”. Саме цей поетичний рядок великого земляка Віктора Ковтуна – Павла Тичини спадає на думку, він же став і назвою однойменного твору.