У митця вона – зимова, студена, вечорова, у сніговій заметілі, коли вечір колір свій міняє “з багряного на синьо-фіалковий”. Саме цей поетичний рядок великого земляка Віктора Ковтуна – Павла Тичини спадає на думку, він же став і назвою однойменного твору.
Над циклом робіт “Дві столиці – одна доля” художник працював кілька років. Творчі здобутки у роботі над цією темою стали основою виставки, що 2007 року з успіхом було представлено петербурзькому глядачеві у виставкових залах “Манежу”. Неяскраві фарби північного освітлення, легкість, безпосередність натурного начерка, вивірена точність композиційної побудови, уміння вписати пам’ятник у міську забудову вирізняють петербурзькі роботи. “Героями” творів художника стали Літній сад і Адміралтейство, храми Петербурга, Двірцева площа, літні ночі. Втілюючи задум цієї виставки, художник кілька разів відвідав місто. Без сумніву, погляд слобожанина, що звик до яскравого сонця, квітучої зелені, і в Північній Пальмірі зміг побачити і весняну мозаїку фарб, і бузково-фіолетові нюанси колориту білих ночей, відчути особливості саме петербурзького світло-повітряного середовища, прогрітого сонцем каменю, яскравість фарб невської води. Зовсім інші містобудівні тенденції, навколишній пейзаж у Харкові, сповнене тепла і сонця повітря, густа зелень садів та скверів.
Прекрасний живописець, керівник персональної майстерні сюжетно-тематичної картини в Академії дизайну та мистецтв, тому у його доробку представлено ще й низку постановочних творів. Поряд з цим – професор кафедри рисунку, про що свідчить не менш цікава сторінка творчості - малюнки, виконані кольоровими олівцями, позначені ліричністю настрою, інтимністю та камерністю трактовки пейзажного мотиву. Багато у нього робіт, про які можна сказати – живописна графіка чи графічний живопис, як, наприклад, зображення двох його улюблених будинків – “Наш худпром” та “Вулиця Дарвіна. Будинок художника”. Ці дві перлини українського та класицистичного модерну і подано саме у ремінісценціях живопису модерну – майже графічне плетиво гілля дерев, контрастних колірних сполучень, гнучкого і пластичного рисунку. І, як є місця, де мають народжуватись художники, так і ці дві будівлі – ідеальні місця, де вони мають навчатися, працювати, виставлятися.
У митця вона – зимова, студена, вечорова, у сніговій заметілі, коли вечір колір свій міняє “з багряного на синьо-фіалковий”. Саме цей поетичний рядок великого земляка Віктора Ковтуна – Павла Тичини спадає на думку, він же став і назвою однойменного твору.
Над циклом робіт “Дві столиці – одна доля” художник працював кілька років. Творчі здобутки у роботі над цією темою стали основою виставки, що 2007 року з успіхом було представлено петербурзькому глядачеві у виставкових залах “Манежу”. Неяскраві фарби північного освітлення, легкість, безпосередність натурного начерка, вивірена точність композиційної побудови, уміння вписати пам’ятник у міську забудову вирізняють петербурзькі роботи. “Героями” творів художника стали Літній сад і Адміралтейство, храми Петербурга, Двірцева площа, літні ночі. Втілюючи задум цієї виставки, художник кілька разів відвідав місто. Без сумніву, погляд слобожанина, що звик до яскравого сонця, квітучої зелені, і в Північній Пальмірі зміг побачити і весняну мозаїку фарб, і бузково-фіолетові нюанси колориту білих ночей, відчути особливості саме петербурзького світло-повітряного середовища, прогрітого сонцем каменю, яскравість фарб невської води. Зовсім інші містобудівні тенденції, навколишній пейзаж у Харкові, сповнене тепла і сонця повітря, густа зелень садів та скверів.
Прекрасний живописець, керівник персональної майстерні сюжетно-тематичної картини в Академії дизайну та мистецтв, тому у його доробку представлено ще й низку постановочних творів. Поряд з цим – професор кафедри рисунку, про що свідчить не менш цікава сторінка творчості - малюнки, виконані кольоровими олівцями, позначені ліричністю настрою, інтимністю та камерністю трактовки пейзажного мотиву. Багато у нього робіт, про які можна сказати – живописна графіка чи графічний живопис, як, наприклад, зображення двох його улюблених будинків – “Наш худпром” та “Вулиця Дарвіна. Будинок художника”. Ці дві перлини українського та класицистичного модерну і подано саме у ремінісценціях живопису модерну – майже графічне плетиво гілля дерев, контрастних колірних сполучень, гнучкого і пластичного рисунку. І, як є місця, де мають народжуватись художники, так і ці дві будівлі – ідеальні місця, де вони мають навчатися, працювати, виставлятися.
正在翻譯中..
